Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
22 лютого 1603 року було надано Привілей Сигізмунда III місту Жовква на Магдебурзьке право. Згідно цього документу за містом закріплені наступні права:
Першим Жовківським старостою був Габріель Хоміцький. Першим війтом міста був призначений Павло Щасливий, який виконував ці обов’язки до своєї смерті у 1610 році. Першими радниками міста були обрані Павло Стахерович, Лаврентій Нємчик, Себастіан Боніфаціуш, останній також виконував функції міського писаря. Міський писар був зберігачем печатки із зображенням Св. Лаврентія.
Для отримання міського права необхідним було володіння нерухомістю на теренах міста. Але і тут траплялися винятки. Новоприйняті до міського права міщани мали сплатити податок на кілька років наперед та подарувати місту щось, залежно від свого хисту, ремесла чи краму. Новий міщанин повинен був складати присягу на вірність громаді і послух магістратові. Дата постанови міської ради про надання міського права вважалася датою його отримання. Після вписання у відповідний реєстр міщанин, як правило, отримував письмове засвідчення своїх прав. Міське право отримували й жінки, але рада звичайно призначала для них опікуна.
Судову функцію в Жовкві здійснював магістрат. Загалом, діяло два типи судів, книги записів судових справ яких дійшли до нашого часу, це магістратський та війтівський суди. У магістратському суді цивільні справи розглядалися радою на чолі з бургомістром, а кримінальні - лавою на чолі з війтом. Найбільш тяжкі кримінальні справи (розбій, убивство, підпал, згалтування, замах на життя шляхтича) розглядалися магістратською радою з міським старостою. Староста разом із війтом розглядали справи, якщо сторонами у них виступали міщани і міські мешканці. Міськи суди збиралися на свої засідання двічі на тиждень. їх рішення можна було оскаржити у власника замку, який виступав як суд вищої інстанції. Однак, документів такого роду щодо розгляду судових справ при замку наразі невідомо. Такий тип судочинства зберігався в Жовкві до кінця XVIII століття.
Адвокатура в Галичині була заснована ще 1781 р. й діяла під загальним наглядом міністра юстиції.. Вимоги до кандидатів в адвокатуру були дуже високими: їм необхідно було мати ступінь доктора права, пройти семирічне стажування і скласти кваліфікаційні іспити.
У першій половині XIX ст. західноукраїнські землі (Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття) перебували під владою Австрійської монархії. Східна Галичина, захоплена Австрією внаслідок першого поділу Польщі 1772р. і населена в основному українцями, разом з Буковиною, що перейшла від Туреччини до Австрії в 1774р., була об'єднана з Західною Галичиною, де переважали поляки, в "Королівство Галіції та Лодомерії" (Володимерії). Адміністративно "королівство" поділялося на 19 округів, якими керували окружні старости.
До Східної Галичини належали 10 округів: Золочівський, Тернопільський, Чортківський, Жовківський, Львівський, Бережанський, Коломийський, Станіславський, Стрийський, Самбірський, а також частина Сяноцького і Перемишльського.
Сутністю змін у правовій системі на західноукраїнських землях після включення їх до Австрії була заміна застарілого польського законодавства на австрійське. Особливістю цього процесу було те, що Галичина стала місцем апробації нового австрійського законодавства.
Цивільний кодекс 1811 р., введений удію в Австрійській імперії з 1 січня 1812 р., спершу був запроваджений і протягом 15 років удосконалювався на галицькій території. Кодекс складався із 1502 параграфів і поділявся на вступ, у якому викладалися загальні положення про цивільний закон та три частини, що містили положення про особисті й майнові права, спільні постанови щодо особистих і майнових прав. У кодексі визнавались рівність громадян перед законом, свобода договірних відносин, цивільний шлюб та ін. Оскільки він зберігав елементи феодального й канонічного права, із розвитком капіталістичних відносин його норми не відповідали новим історичним умовам. Однак, із певними змінами у формі новел (надзвичайних актів), цей кодекс продовжував діяти до розпаду імперії і навіть — декілька років після включення в 1921 р. західноукраїнських земель до складу Польщі.
У 1850 р. була створена прокуратура, яку очолював генеральний прокурор. При вищому крайовому суді існувала посада старшого прокурора, а при окружних судах— державних прокурорів, один з яких діяв в Жовкві. Прокуратура здійснювала нагляд за законністю дій державних установ, суду, слідчих органів, окремих осіб. З 1851 р. при судах діяла підпорядкована міністру фінансів фінансова прокуратура — для захисту фінансових інтересів держави.
_03_03.png)
